Пятница, 18.09.2020, 20:55
Приветствую Вас Гость | RSS

Бахмутський індустріальний технікум ДВНЗ "ДонНТУ"

Меню сайта

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Види насильства та його прояви

Насильство – це жорстоке поводження з дитиною, нехтування її інтересами та потребами.

Насильство над дитиною ділиться на чотири типи:

  1. Фізичне насильство – коли дитину б’ють, штурхають, не пускають до квартири чи будинку, виганяють з дому, погрожують вбити, не дають їсти чи спати, змушують вживати алкоголь чи наркотики.
  2. Сексуальне насильство – це примус дитини до сексуальних дій, зґвалтування.
  3. Психологічне насильство – коли дитину ображають, цькують, шантажують, ігнорують потреби, переслідують.
  4. Економічне насильство – коли примушують до жебракування, обмежують у доступі до кишенькових грошей, псують особисте майно.

Насильством щодо дітей слід вважати:

  • Нехтування дитиною;
  • Нехтування обов’язків стосовно дитини;
  • Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
  • Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
  • Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
  • Недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
  • Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
  • Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Виявляється, насильство – це ще й:

  • Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
  • Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
  • Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;
  • Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
  • Ламання та знищення особистих речей;
  • Використання брутальних слів, лайка;
  • Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
  • Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
  • Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;
  • Звинувачування у всіх проблемах;
  • Критикування думок, почуттів, дій;
  • Поводження із ним/нею як із прислугою;
  • Ігнорування.

 

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Чи знаєте ви, що:

  • Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.
  • Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.

Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!

 

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

  1. Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.
  2. Негативні форми поведінки в суспільстві найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.
  3. Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.
  4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.

Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти.

В результаті дитина:

  • Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в навчальному закладі;
  • Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї

  1. Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.
  2. Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.
  3. Іноді діти вважають себе винними втому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.
  4. Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до спеціалістів.

Пам’ятайте!

По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі.

Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.

 

 

 

Причини дитячої безпритульності й без­доглядності:

соціально-економічні: бідність сімей із дітьми, вимушена трудова міграція, економічна експлуатація дорослими дитячої праці;

соціально-психологічні проблеми сімей із дітьми: послаблення відповідальності батьків щодо утримання й виховання дітей, асоціальна поведінка батьків, жорстокі форми виховання дітей у сім’ях, психологічна криза стосунків батьків та дітей;

організаційні: недосконалість системи соціального забезпечення і соціальної підтримки сімей із дітьми, нездатність державної інтернатної системи забезпечити соціалізацію вихованців з урахуванням їх потреб та умов розвитку суспільства.

Існування дитячої бездоглядності й безпритульність має ряд негативних наслідків:

По-перше – бездоглядність і безпритульність значно ускладнюють процес соціалізації дитини, засвоєння життєвих правил, норм та цінностей. Перебуван ня дитини в цьому стані негативно впливає на стан її здоров’я і розвиток, стає причиною девіантної поведінки неповнолітніх.

По-друге – наслідком дитячої бездоглядності й безпритульності є зростання дитячої злочинності, поширення таких соціальних явищ, як торгівля дітьми, їх сексуальна експлуатація, поширення дитячої порнографії.

Що робити батькам:

  1. Посміхайтесь дитині, говоріть з нею.
  2. Щиро та невимушено цікавтеся тим, що робить Ваша дитина, з ким спілкується.
  3. Скеровуйте, а не диктуйте. Намагайтеся говорити коротко і не використовувати нотації, погрози, лайку, накази, упередження, не порівнюйте дитину з іншими, не осуджуйте та не звинувачуйте. Бо підліток закриється і буде дуже важко налагодити відносини.
  4. У критичних ситуаціях, не втрачайте самовладання.

 

Основна діяльність у підлітковому віці – спілкування з однолітками і вона набуває такої цінності, що відтісняє на другий план навчання і стосунки з рідними. Це не означає, що вони забувають про навчання, виникають нові мотиви учіння: освіченість, прагнення влаштуватись у майбутньому (подальше навчання, робота), прагнення самоствердження і самовдосконалення, необхідність виконувати вимоги батьків. З'являється спрямованість на самостійний пошук нових знань. Знання – це цінність, що допомагає зайняти певний статус у однолітків. Ім дуже важливо зайняти своє місце у групі – це є провідний мотив, знайти друзів, познайомитися з дівчиною та сподобатись їй. А також визначити для себе прийнятні якості (друг повинен бути чесним, щирим, вірним і т. д.) 

Дорослі у соціальній ситуації розвитку підлітків виступають в якості значущих осіб. Але цей "п'єдестал" може зайняти будь-хто: масовий кумир (популярний співак або актор тощо), вчитель (у рольовій позиції дорослого друга), або батьки (якщо вчасно і правильно зреагували на кризу у 13 років).

Головне чого прагнуть підлітки у спілкуванні з батьками – це ДОВІРА. Вони вимагають поваги, довіри, самостійності, обмежують права дорослих і розширюють свої. Часто це призводить до невиконання розпоряджень дорослих, нехтування обов'язками, протесту. Вони прагнуть рівноправних стосунків, бо вони відчувають себе дорослими та самостійними. Тому іноді виникають конфліктні ситуації, бо виникає зіткнення інтересів. Від ставлення батьків залежить самооцінка підлітка. Допомагайте йому подорослішати, бо він також навчається спілкуванню з Вами.

 

Найголовніше у спілкуванні – діалог. Важливо, не тільки, що ми кажемо, але й  як ми це кажемо. Кожен з нас, по інтонації, може визначити, чи людина є щирою, а тим паче, діти які дуже чутливі і все відчуваюсь та розуміють одразу. Тому у спілкуванні з дітьми треба бути відкритими, говорити про свої почуття і бути уважними до слів дитини. Але у той же час, говорити коротко і не бути нав'язливими, вести невимушені розмови. У будь якій ситуації, не втрачайте самовладання і подумайте, можливо ви гніваєтесь не через дії і слова дитини. Спробуйте поставити себе на місце дитини і намагайтесь думати про вирішення проблеми, а не про її суть.

Ось деякі приклади неправильного спілкування, які можуть призвести до того, що дитина може закритися від батьків. І якщо в неї виникне якась проблема, то вона може не схотіти відкритися батькам, бо буде боятися осуду чи критики, чи покарання. Коли ви будете читати наступні фрази, уявіть, що їх кажуть Вам і подумайте про те, що ви відчуваєте.

НЕПРАВИЛЬНІ МЕТОДИ СПІЛКУВАННЯ:

  1. Осуд та звинувачення

«Знову твої речі розкидані по кімнаті. Навіщо ти це робиш, скільки можна тобі казати, прибери. Кожен день одне і те саме. Проблема у тому, що ти ніколи не чуєш.»

  1. Лайка

«Температура нижче нуля. А ти надягнув легку куртку. Це ж яким дурним треба бути?»

  1. Погрози

«Якщо ти ще раз зробиш це, то я…»

  1. Накази

«Я хочу, щоб ти прибрав у кімнаті прямо зараз», «Допоможи мені з пакунками. Скоріше!»

  1. Нотації та моралізаторство

«Ти думаєш, це було чемно, вихопити в мене книгу? Я бачу, що ти не дуже розумієш, на скільки важливо бути ввічливим. Тобі треба зрозуміти, що треба поважати людей, щоб  тебе також поважали. Ти не хотів би, щоб хтось відібрав у тебе щось, ти згоден? Тоді і ти не повинен забирати, щось у інших. »

  1. Упередження

«Надягни теплий светр, а то застудися»

  1. Мученицькі висловлювання

«Почекайте, поки у вас з’являться діти. Тоді ви зрозумієте, що я відчуваю»

  1. Порівнювання

«Чому ти не можеш бути як твій брат, він завжди все встигає»

  1. Сарказм

«Ти знав,що у тебе завтра тест, і залишив конспект на парті. Дуже розумно! Блискуча ідея»

  1. Пророцтво

«Ти мені збрехав про свої оцінки. Ось побачиш, коли ти виростеш, ніхто не буде тобі довіряти»

Ці фрази віддаляють дитину від батьків, бо дитина може відчувати, що їй не довіряють, і у складній ситуації навряд чи допоможуть чи підтримають, тільки осудять. А це не допомагає у вирішенні проблем підлітка.

ЩОБ ДОМОГТИСЯ ВЗАЄМОДІЇ :

  1. Опишіть, що ви бачите чи опишіть проблему, тоді ви надаєте можливість дітям, сказати самим, що треба робити.

Наказ - «Звільни телефон, негайно!». Правильно – «Мені треба терміново зателефонувати»

  1. Надавайте інформацію (дитина сама зрозуміє, що робити).Натиск -  «Тобі ніколи не прийде в голову ідея – допомогти мені, хоч би раз приготувала вечерю», правильно «Було б чудово, якби стіл був накритий до вечері»
  2. Скажіть одним словом. «Скільки разів повторювати, закривай двері», правильно «Двері»
  3. Говоріть про свої почуття (я, я відчуваю) «Ти грубіянка, ти завжди мене перебиваєш», правильно «Я відчуваю таку досаду, коли я починаю говорити щось і не можу закінчити фразу»
  4. Пишіть записки. «Любий Саша, я знаю, що ти дуже зайнятий спортом та навчанням, але сміття, все ж таки, треба винести. Дякую, мама.»
  5. Якщо ви сердиті, перед тим, як щось сказати видихніть. Є така вправа: Подивіться на стелю і повільно порахуйте до 40, або вийдіть з кімнати та скажіть «Мені треба трохи часу, щоб охолонути.» Прогуляйтеся, випийте чаю.  І продовжіть розмову, коли будете готові. Це треба зробити для того, щоб потім не жалкувати про сказане або зроблене, бо те, що робиться згаряча, потім дуже важко виправити.

Коли ми починаємо фразу зі слів «Ти, тобі», «Скільки раз повторювати», «Негайно» - це викликає негативні почуття. Відчуття, що тобі вказують, що робити, принижують, ображають чи винуватять у чомусь. А коли людина відчуває натиск, вона починає захищатися. «Найкращий захист – це напад». А якщо ми почнемо фразу з – «Мені», «Я відчуваю» - то ми робимо акцент на свої почуття, свої потреби. Бо батьки довіряють дітям і дають можливість проявити себе, допомогти не примусово, а зі своєї ініціативи, скеровуючи дитину, а не наказуючи.

Якщо ви прагнете змін у спілкуванні з дитиною, то: навчиться скеровувати, а не наказувати, говоріть про свої почуття і приділяйте увагу і проявляйте повагу до дитини. Коли ви почнете змінювати модель спілкування, це може здивувати підлітка, але будьте впевнені – це працює, просто потрібен час.

 

 

 

Вход на сайт
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Календарь
«  Сентябрь 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930

БИТ ДонНТУ
uCoz